Іноді я ловлю себе на думці: скільки ідей, які народжуються в голові, я вже втратив.
Одні — залишилися на клаптиках паперу, які давно зникли в кишенях старих курток.
Інші — збереглися на флешках, які тепер або зламалися, або просто не читаються сучасними пристроями.
Ще інші — так і залишилися у вигляді незавершених розмов чи нотаток у телефоні, які розчинилися серед сотень «нагадувань на потім».
Я зрозумів: потрібен простір, де всі ці думки, ідеї й досліди не розсіюються, а набувають форми.
Тому я запускаю блог.
🚀 Як все почалося
Важко назвати цей момент «прозрінням». Швидше — збіг обставин.
Я звернувся до штучного інтелекту, шукаючи пораду: куди рухатися далі, якщо мене одночасно тягне в кілька різних сфер — від розробки та моделювання до компоузінга і науки?
Відповідь була напрочуд проста:
«Запусти блог. Не на клаптиках паперу, не на закинутих флешках. Створи місце, де твій досвід житиме, розкриватиметься і стане корисним не лише тобі, а й іншим».
У цей момент я відчув щось схоже на те, як вчені описують момент відкриття: раптове усвідомлення очевидного.
Адже я й справді — людина, яка багато бачила й пробувала. Я цікавлюся тим, що зазвичай не стоїть поруч:
- програмування і дизайн систем;
- 3D-моделювання та друк речей, які з’являються в руках із віртуальної уяви;
- компоузінг — створення музики, яка народжується зі звуків і тиші;
- наука і технології, які іноді здаються фантастикою, але вже сьогодні змінюють наше життя.
📝 Чому блог, а не чергова флешка?
Є стара метафора: людська пам’ять — це бібліотека без бібліотекаря.
Ми накопичуємо сотні книжок-спогадів, але без системи вони губляться на полицях.
Флешки, блокноти й розкидані файли — це ті самі книги, які ніхто ніколи не знайде.
Блог стає моїм бібліотекарем.
У ньому я хочу:
- структурувати те, що вчу і відкриваю;
- повертатися до ідей, які могли б стати основою нових проектів;
- ділитися тим, що працює, і тим, що не спрацювало.
Це не щоденник у вузькому сенсі. Це інструмент пам’яті.
🌍 Для чого це іншим?
Можливо, комусь здасться, що це занадто особиста справа.
Але насправді кожен блог — це завжди діалог.
Ми звикаємо мислити в категоріях «корисний/некорисний контент», але часто найцінніше — це досвід однієї людини, переказаний іншій.
Я сам не раз знаходив відповіді у текстах, написаних звичайними людьми, а не в гучних медіа.
Іноді одна фраза з блогу невідомого автора може дати більше, ніж десятки книжок чи лекцій.
Тому я бачу цей блог як простір, де мій особистий шлях може стати маленьким дороговказом для тих, хто цікавиться схожими речами.
🔮 Що далі?
Я планую рухатися у двох напрямках:
- Реальні тексти — про технології, творчість, науку, життя.
- Новини з паралельного світу — спосіб подивитися на нашу реальність крізь призму альтернативи.
Це дозволить мені не зациклюватися тільки на «корисному», а й залишати місце для гри, фантазії та експерименту.
📌 Висновок
2025 рік стає для мене новим стартом.
Я починаю блог не тому, що це модно чи вигідно, а тому, що пам’ять варта того, щоб її зберігати правильно.
І все почалося з підказки від штучного інтелекту.
Але продовження — залежить від мене.